Альона Рух. Вибрані вірші 

ДУХОВНОМУ НАСТАВНИКОВІ

Отримавши духовну допомогу
і Ваше ненав’язливе дбання,
мов на побачення, на зустріч Богу
іду, одягнена в нове вбрання.

Нові, чудові, дивовижні шати
мені ще не за розміром, але
так радісно мені їх приміряти,
я в них щаслива, як дитя мале.

Ці чарівні наряди є терпіння,
смирення, і солодке почуття
Зв'язку з Ним, і довіра, і служіння,
і Його волі щире прийняття.

За подарунки ці хіба я зможу
подяку виразити Вам словами?!
Я лиш молитимусь про ласку Божу,
щоб бути в змозі й далі йти за Вами.

30.12.2010
Чернігів


                 НЕ ВІДКИДАЙ

Він не суддя, а друг. Він є Жива Краса.
З Його прекрасних рук виходять чудеса:
Він убирає бруд із серця і натомість
дарує нам любов і праведну свідомість.
За вікнами мороз, що застудити може...
Але ось мій прогноз: цвітуть скрізь квіти Божі
за вікнами душі... і скрізь дива повсюди!
Я відкидати їх ніколи більш не буду.
Бог — оживна роса, яку душа жадає...
І ця Жива Краса мене не відкидає!

23.02.2012
Чернігів


                               МИЛІСТЬ

Там, де був кут глухий, раптом світло замріло в пітьмі.
Там, де відчай розпачливо вив, раптом віра зійшла.
Там, де юрби ворожок пророчили гибель мені,
вся неправда загинула, Правда ж, мов сад, розцвіла.

Правда ця розцвіла чарівливою квіткою синьою.
І мілкішим за Правду цю є океан будь-який.
Отже смішно й безглуздо комусь з Нею мірятись силою...
Я навіщось так довго даремно противилась Їй.

Я молюся про те, щоб збагнути цю Правду прекрасну,
щоб мене допустила Вона в таємниці Свої,
поки маю свідомість я гостру, проникливу, ясну,
щоб відчути Любов і отримати в серці Її...

Я молюся про зір, що цю Правду сприймає наочно,
що єднає навіки мене з Нею і з усіма,
щоб це бачення гарне розкрилось мені остаточно:
у Творінні нічого, крім милості Бога нема.

Березень 2012
Чернігів


                НА МОСТУ

Я хочу, щоб усе було прозоре
і згідне одне з одним, щоб думкам
слова відповідали і, мов зорі,
Міст Прощення побудували нам.

Ми будемо там, на Мосту, не вдвох.
Як скрізь і завжди, Третій з нами буде —
Той, Хто сюжет весь знав відразу, Бог.
Мені очистив серце Він від бруду,

Який мене в оману вводив гарну,
Який мене в наївний захват вводив.
Я вдячна. Вдячність не буває марна.
Я все пробачила. А зараз годі.

Що сталося? Та просто пощастило
мені глибоко подивитись в очі
святій людині. І нараз остигло
то полум'я, що повсякчасно хоче

розплати за образи і за зло,
що хоче зуб за зуб, за око — око.
Молюсь я, щоб так більше не було,
як це було, я не змінилась доки.

Молюсь, щоб мною керував закон
всепрощення, любові та служіння.
Хочу хотіти з Богом в унісон,
до Нього мати потяг і тяжіння.

Травень 2012
Чернігів


              ПРИЙМИ

Будь ласка, Господи, прийми
ті страви, що Тобі варились.
А потім поїмо і ми
цю їжу, що є Божа Милість.

А ще прийми, о Друже мій,
що в розумі зварилось якось.
Якщо є бруд там, то розвій.
Надай думкам духовну якість.

У розумовій боротьбі
там певні висновки з'явились.
Я віддаю їх всі Тобі.
Знання — це теж Господня милість.

Прийми ці вірші, почуття.
Прийми мої бажання й вчинки.
Прийми усе моє життя.
Ти — ціль його, зміст і причина.

Підношення мої, мабуть,
Не так смачні, як має бути.
Та Ти приймаєш їхню суть.
То щиро все у їхній суті.

Любов до Тебе я, на жаль,
не можу запропонувати.
Бо я — бутон ще. Є межа
мойого серця аромату.

Не в докір ці слова мої.
Бутон розквітне ще, я вірю.
Любов... Чекаю я Її.
Чекаю в радості і мирі.

Любов надбати — мій мотив,
Те, задля чого хочу жити.
Про Неї слухаю святих.
Вони — цілком розквітлі квіти.

Їх розповідей чистий звук —
для серця дивовижні ліки.
Це плід вивчання всіх наук,
що вже не втратити вовіки.

Їх розповідей чистий дух
несе пробудження повсюди.
Заповню ними розум, слух...
А про любов молитись буду!

06.08.2012
Ковчин


        НАДОБРАНІЧ, СИНОЧКУ

Простиральце в синю квіточку стели
і схилися перед Господом в поклоні.
Помолившися, синочку мій малий,
спи солодко, мов у Господа в долоні.

Оченята, що в них сині небеса
віддзеркалились назавжди так чудово,
закривай і засинай, моя краса,
мій бешкетнику, мій шибенику Вово.

04.05.2013
Чернігів


                   МРІЯ

В усмішку склались пелюсточки губ,
зморщечки віялом біля очей,
радісно брови зігнулись в дугу...
Чи якусь мрію плекаєш ти ще?

Звісно! Авжеж! Я плекаю! Ще й як!
І через це, наче квітка, цвіту.
Сяю. Але зрозуміє не всяк
мрію мою чарівну і просту.

Зміст і натхнення черпає щодня
мрія моя у Писаннях Святих,
що є джерелами віри, знання,
щастя, любові, краси й доброти.

Вдячністю щирою сповнена я
за ці безцінні багатства мої,
за цю усміхнену щедрість життя,
за мою мрію й здійсненність її.

06.05.2013
Чернігів


                  Я ВІРЮ

Розбивається ілюзії кристал,
розлітаються відламки з дзенькотінням...
В серці сходить Пісня Бога на вівтар
і дає мені свої благословіння.

Я візьму й зберу свій розум у кулак,
запишу я в зошит те, що ясно бачу:
«Отже, без служіння Богові ніяк
не буває миру, щастя та удачі».

Боже, Ти в моєму сердці завжди жив
і спрямовував на правильну дорогу.
Адже шлях душі йде лезами ножів —
разом з натовпом іти не вийде в ногу.

Але ним і поодинці не пройти —
жде людей розчарування в цій потузі.
Через те помічників даруєш Ти —
однодумців, і попутників, і друзів.

Без духовної родини справді світ
є пустелею, що завдає нам муки.
І тому любити — Божий заповіт —
і тримати одне одного за руки.

Відчуваю: я — душа. І вірю я,
в вірі цій наснагу беручи потужну,
в те, що відкриває Бог обійми для
безкорисливих, незаздрісних і дружних.

15.09.2012
Чернігів


           ГОСПОДЕВІ

Упевнена і любляча Твоя
рука руйнує знову наші плани…
Але спокійна й незворушна я —
я більш не потрапляю у капкани

засмучення, претензій і образ.
Тобі я цілковито довіряю.
Тобі я віддаюся в перший раз.
І з серця страх рішуче виганяю.

Дбайлива ніжність, Боже, — це Твоє
до мене вічне ставлення єдине.
Тому я знаю, що все благом є,
хоча шляхи Твої несповідимі.

Якщо в мені Твоє Святе Ім’я
зіходитиме щосвітанку рано,
нема різниці, що зазнаю я:
мені одне все — що ганьба, що шана.
 
Любов життям щоб стала, я пройду
всі грані й тонкощі її науки.
То хай я віру матиму тверду,
що зустріч не буває без розлуки…

05.12.2012
Чернігів


         ДУХОВНОМУ ВЧИТЕЛЕВІ

Ганебних слабкостей своїх раба безвільна,
ув’язнена я в тілі тлінному й умі.
Я є душа, але чуття душі суцільно
зачинені, покриті іншим і німі…

Та якось милосердий Бог і щедра доля
перейнялись до мене раптом співчуттям —
послали Вас мені, щоб дарувати волю,
з в’язниці випустити в істинне життя.

Духовний промінь не освітить душу, доки
їй через вуха в серце не проникне звук
і не омиють її милості потоки
з духовного учителя уст, серця й рук.

Цей промінь озорив темницю і зламав
важкі покрови, мури, засуви, замки.
Краса реальності, її свобода й смак
в моє життя ввірвались, мов джерел струмки.

Хіба можливо виразити те в словах,
чим переповнене, чим б’ється серце вдячне?
До мене наче протягнулася від Вас
веселка радості, любові та удачі.

Сильніш за розум —  мрія. А сильніш її —
нестримна віра, що зметає перепони.
Тож навіть в мить, коли закінчаться мої
пісні, і прийде смерть, і зупиниться подих,

і серце стане, я не припиню свій рух
і подивлюсь ще раз у Ваші чисті очі.
Ви пробудили мій безсмертний, вічний дух.
І він за Вами йти шляхом любові хоче.

21.01.2013
Чернігів


                      Я ЗГОДНА

З усім я згодна. Бо в житті все справедливо,
бо ним керує Бог — ласкавий, всеблагий.
Терпіти згодна біль — болить лиш те, що живо.
Все чесно. Просто я плачу свої борги.

З усім я згодна. Бо на все Господня воля.
І серце любляче — не місце для образ.
Найкращі вірші всі народжуються з болю,
а з насолоди — тільки купа гордих фраз.

Собі надбати благ не є життя метою.
Усі блага вже є. Господь їх нам дає.
Наповнювати світ любов’ю й добротою
в служінні Богу — це призначення моє.

Служіння Богу — скарб. Це дещо надзвичайне.
Великий привілей — отримати його.
Воно і є любов, духовне існування.
Воно є джерело, зміст, ціль життя мого.

Можливо й легко в нас річ відібрати кожну,
а що не відберуть, само покине нас.
Лише служіння це відняти геть не можна.
Тому про нього я молюся всякий раз.

17.04.2013
Чернігів


        КВІТКОВІ УРОКИ

Господи, вінок Тобі роблю —
вірш, що є він не зі слів, а з квітів.
Зізнаюсь, що я Тебе люблю,
найгарнішим способом у світі.

Квіти красивіші за слова.
І точніші з них виходять рими.
В кожній квіточці — любов жива.
Виплітаю стовпчики я ними.

Я співаю, зв'язуючи це.
Два кошелі квітів серед хати.
Так своє життя навіки все
я з Тобою хочу пов'язати.

Свіжий запах безіменних трав
з ароматом благородних квітів
з'єдную в рядок — такий, щоб мав
влучний, невигадливий епітет.

Подив, сором'язність, захват мій
з пелюстками у вінок вплітаю —
все найкраще, маю що в умі,
все найкраще, що я в серці маю.

Ось Тобі що можу дати я.
Ну а Ти даруєш існування,
Ти мені даруєш все життя
і виконуєш мої бажання.

Ти даруєш бачення і путь,
і рішучість в прагненні до цілі,
Вчителя, що бачить справжню суть
і навчає прикладом на ділі.
     _________________

Квіточки, що сплетені в вінок,
дати врешті-решт мені хотіли
найцінніший зпоміж всіх урок:
як потрібно залишати тіло,

пронизавши все своє єство
нитями служіння і любові,
поєднавши серце з Божеством,
жертвуючи віддано собою.

21.06.2014
Чернігів


                   ВІЩИЙ СОН

Мені наснився дивний і незабутній сон
з любов'ю, чистотою і щастям в унісон:
серед галявин в лісі, що сонечком залиті,
дівчина найгарніша з усіх дівчат у світі.
По весняній, барвистій траві ступала боса,
і краплі неба сяли в її прекрасних косах.
Чудову, ніжну пісню складаючи, співала
і з квіточок простеньких вона вінок сплітала.
Якісь звичайні квіти без назв, але пихаті!
Себе крутіш за рози їм хочеться вважати.
Отож і відростили вони собі колючки
і деколи кололи дівчині білі ручки.
Вона ж на шпильки їхні уваги не звертала,
усмішкою ласкаво на все відповідала,
даруючи їм місце в розкішному вінкові,
надаючи неждані, небачені умови
для зустрічі з Героєм, якого всі шукають,
та хто, який і де Він, не відають, не знають.
Влаштовувала зустріч з Ним всім їм та дівчина —
така її турбота і милість безпричинна.
Увечері прикрасить Його оцей віночок —
і всесвіт весь зупинить на Ньому свої очі.
І, затаївши подих, замовкне все навколо,
коли почує раптом Його глибокий голос.
І квітки пригорнуться пелюстками своїми
до Нього, взявши в серці Його в свої обійми,
відчувши повне щастя, що вічне й остаточне,
відчувши: дійсно Він це, Він, безсумнівно, точно,
Той, Хто звільняє душу і здійснює всі мрії,
чия любов насправді одна весь всесвіт гріє.
До Нього повернутись і є життя метою.
Призначені довести до зустрічі отої
наш з вами власний досвід і мудреців поради.
І це все є реальність, а геть не сон насправді.

08.10.2014
Чернігів


                     *   *   *

Я думала: любов — суцільна насолода,
в пухнастих хмарах мов понадливий політ...
Та ось пізнати я отримала нагоду,
що зовсім не такий любові справжній світ.

Я думала: любов — суцільна тиха радість,
а по ночах лише рожеві, гарні сни...
Та серце ніби рвуть гранати та снаряди,
і мучать сни мене кошмарами війни.

О Господи, візьми його в Свої долоні!
Достойно, мужньо хай він пройде через все,
і хай з Тобою він міцний зв'язок не зронить —
хай крізь життя його у серці пронесе.

20.04.2015
Чернігів


        НАРЕЧЕНОМУ НА ВІЙНУ

Дивно... Так дивно, що ллється молитва
з серця так, наче скінчились всі битви.
Легкість таку відчуваю і спокій,
на твоє фото дивлюся я поки.
Бачу: з тобою божественні сили.
Впевнена я: ти повернешся цілим.
Форма солдатська і твій автомат —
в п'єсі Всевишнього тільки наряд.
Наче дитину тримаєш ти зброю.
Страху немає в очах у героя.

Отже відразу мені нагадався
птах, що від бурі ніде не ховався,
та під затишним Господнім покровом
був незворушним, живим і здоровим.
Птах цей — душа, що нетлінна, духовна,
вічного щастя і розуму повна,
що серед бурь безтурботно співає,
бо своє вічне становище знає.
В щирих пісень її кожному слові —
гарна і мудра безстрашність любові...

01.06.2015
Чернігів


         МОЛИТВА

Я маю в житті опертя,
натхнення і зміст: я люблю.
Без цього життя — не життя.
Мій Боже, Тебе я молю:

згубити не дай, збережи
все те, що ласкаво Ти дав
між смертю й життям на межі.
Його не чіпне хай біда.

Любов ця є мій небокрай.
Ти в серці росток посадив —
від цього росточка нехай
в душі розростуться сади.

Бо цих мені любих людей
вже не відділити ніяк
від Тебе. Мене хай веде
до Тебе любов ця моя.

11.07.2015
Київ


             *   *   *

...Чи чуття стали мудрі в мене,
чи то мудрість чутлива стала.
Маю щастя я незбагненне,
що стає неминущим станом.
Все, за що були Богу вдячні,
Він зберіг, та ще й щедро збільшив.
Де були небезпеки лячні,
народились чудові вірші.
Все стає ясно й просто дуже,
як приймаєм ми Божу волю.
Він звільняє з кайданів душу
і дарує найкращу долю.

А душа довірою повна,
хоча тіло від болю стогне.
Сльози ці за усмішку кращі,
за пісні — ці мовчанки наші.
Бог в Своїх Іменах присутній,
дуже добре і ясно чутний.
Те, що Він нам дає, незмірно.
І на серці радісно й мирно.

25.07.2015
Київ


              *   *   *

Ніжність сповнює серце моє,
дивовижна і досі незнана…
Бо у мене посвячення є —
відтепер я дружина кохана.

Ти відкрив мені, Господи, шлях
до висот, що їх штурмом не взяти,
що до них не підскочиш ніяк,
хоч би як тренуватись завзято.

Я на тій чарівній висоті
геть нічого свойого не маю,
тільки трошки свободи… Її
я дарую, але не втрачаю!

Висота та мені надає
змогу бачити наміри в людях,
здатність бачити світ, як він є,
і від того так дивно у грудях…

Ніжність сповнює серце мені,
ніби, вдячна за ті подарунки,
вишиває по серця канві
із тонких відчуттів візерунки…

04.09.2015
Чернігів


       *   *   *

Красна дівчина одну
думку має лиш:
«От пішов він на війну...
Вернеться коли?»
Мрії всі її про це.
Не сховати їх.
Тож їй милого лице
мариться між всіх.
А завзятий той козак
гарний та міцний.
Воювати знає як.
Здібний до війни.
І не буде у бійця
пісня скінчена,
доки молиться оця
красна дівчина:
«Буде в нього апетит
хай мов жар в печі.
Хай мій любий міцно спить
завжди уночі.
І нехай не попаде
ворогу в полон.
Тінь гріха хай не впаде
на його шеврон.
Хай його не тьмарить гнів.
Хай коханий мій
переможе ворогів.
І нехай живий,
цілий вернеться навік.
Бо козак отой
мені — любий чоловік,
нації — герой!»

10.09.2015
Чернігів


               *   *   *

Кожного вечора небо зелене
спостерігаю в віконце своє —
диво природне, звичайне, щоденне...
Мабуть такі от смарагди і є.
 
Згадуєш, якось була у нас мрія —
найгордовитіша серед всіх мрій —
камінь цей бачити в мене на шиї,
щоб він підкреслив мій розум ясний?
 
Вже камінців я коштовних не хочу —
план маю інший. І він бездоганний:
хай краще сяють гранатами очі,
коли дивлюсь я на тебе, коханий.
 
В інший я спосіб тепер прикрашаюсь:
зарожевіли коралами губи,
бо я від жартів твоїх посміхаюсь,
бо я звертаюсь до тебе: «Мій любий...»
 
Ще в мене сльози — прозорі бурштини,
мрії блакитні — блакитні топази...
Ще є підтримка твоя безупинна,
тануть в якій всі страхи і образи...
 
Хай залишаються в небі смарагди —
жоден крадій не поцупить їх звідти.
Хай ми довіку не знаємо втрати
віри й любові, що в серці розквітли.
 
...Ні, не щодня таке диво буває —
пил у повітрі картину псує...
Але ж на тебе ця зустріч чекає —
чисте й прозоре бо серце твоє.
 
08.10.2015
Чернігів 


            ПАСПОРТ

Я дістаю, пред'являючи всюди,
як належить це, зі штанини,
паспорт. Була я, і є, і буду
громадянкою України!

21.11.2015
Чернігів


                    *   *   *

Скінчилися слова. А сльози ллються ще.
Є слушність у сльозах. Слова ж бувають зайві.
Господь підставить знов мені Своє плече...
І знов я відповім Йому лише сльозами...

30.11.2015
Чернігів


                   *   *   *

В своє життя колись я кликала Любов.
Тихесенько, але Господь мене почув,
дав відповідь мені. І я звертаюсь знов,
тримаючи її у серці, мов свічу...

А простирало знов усе в сльозах моїх...
З подякою Тобі я, Господи, молюсь:
«Я знаю: чуєш Ти завжди мене і тих,
кого люблю...» Тому я більше не боюсь!

23.02.2016
Чернігів


                   *   *   *

Ворожила я в дитинстві, як усі дівчата:
опускала у водицю мамине кільце
і дивилася тремтливо в тіні та свічада...
Просто я шукала, любий, там твоє лице.

24.12.2016
Чернігів


                  *   *   *

Не ми одні у цьому світі любим.
Портрет любові — з безліччю облич.
То хай завжди навколо будуть люди,
в чиїх серцях любов — природна річ.

24.12.2016
Чернігів


            ТАНЕЦЬ

Душа жадає танцювати
і танцювати вічно буде
своїми фібрами всіма,
вдихаючи блаженство в груди,
коли Любов у ній сама
тотально стане панувати.

Коли у ній егоїстичних
бажань не буде більш і страху,
а будь-яку болючу долю
і будь-яку болючу втрату
душа сприйматиме як волю,
настане її танець вічний.

19.01.2017
Чернігів


                    *   *   *

Я молитву здивованим серцем вдихаю...
І із серця назад видихаю любов...
Бачу, чую, єством всім своїм відчуваю:
ця молитва жива, в цій молитві є Бог...

І душа сполохнути це Диво боїться...
В цій молитві блаженства і вічності смак...
В чарівній цій молитві — життя таємниця,
що мені відкривається зараз отак...

22.01.2017
Чернігів


                   *   *   *

Місця стріч суджених ніяк невипадкові.
Цей пагорб і тисячорічний дуб святий
продовженню тисячорічної любові
дали початок. Знов ми разом. Я і ти.

Ми тут зустрілись. Тут, де жили старці Божі.
Благословіння всі отримали ми тут.
Нехай благословіння ці нам допоможуть
завжди підтримувати серця чистоту.

Зустрітися в цій точці нашої дороги
домовилися ми в минулому житті.
Але забули. Та ми не забули Бога.
І через це Він не забув нас тут звести.

І далі буде так. Зведе нас воля Божа,
бо в нас одна мета і шлях у нас один.
Змінити буде місце зустрічі не можна.
То вже кінцевий пункт, де нас чекає Він.

25.01.2017
Чернігів


                *   *   *

Щодня я відчуваю, чую, бачу,
як любиш і цінуєш ти мене,
скарб найкоштовніший, принцесу наче.
І знаю: це ніколи не мине.

Вважаєш ти себе найщасливішим
у світі зпоміж всіх чоловіків,
бо я є в тебе, любий чоловіче...
Це милість із Господньої руки,

яка мене наповнює і живить,
підтримує й гарантію дає
на те, що для душі найбільш важливе,
і з Богом зв'язує єство моє.

Бо жінка так природно і навіки
упевнюється, що існує Бог,
через любов свойого чоловіка,
як діти через батьківську любов.

14.02.2017
Чернігів


               *   *   *

Ластівко мій, я тебе чекаю.
Завжди навесні птахи співочі
повертають до свойого краю...
Бачити тебе нестерпно хочу.

Повертайся, ластівко вусатий!
Повертайся, любий чоловіче!
Принеси мені на крилах свято!
Я тебе кохаю, жду і кличу...

20.02.2017
Чернігів


               *   *   *

Я по крихтах любов збираю —
скрізь, де є вони, звідусюди.
Чарівних крихт любові зграя
хай у серці моєму буде.

Я знаходила їх раніше
тільки лиш у святих писаннях,
в релігійності. А все інше
викликало розчарування.

Я молилась про цю удачу —
щоб любов'ю змогла я жити.
І тепер я постійно бачу:
нею пройняте все у світі.

Скрізь любов струменить і сяє.
Я збираю в свої долоні
чарівних крихт любові зграю
і дарю тим, хто в горі тоне.

Я збираю любов по крихтах.
Ось вона — наче сонце ясне,
завжди щедре, близьке й відкрите
для знедолених і нещасних.

27.06.2017
Чернігів


                             *   *   *

Волошкові поля надягну. І росинки у вухах
хай яріють проміннями сонця для тебе, коханий.
Хай ти тонеш і млієш в моїх срібних дзвоників звуках.
Від краси, від любові, від щастя хай будеш ти п'яний.

Хай цей світ шаленіє від захвату перед Творінням,
що Господь вклав Свій дух, Своє серце й свідомість у нього,
благодать, чистоту і любов та всі благословіння,
щоб в коханих очах кожний зміг би побачити Бога.

23.07.2017
Чернігів


             *   *   *

Очі Божі —
вікна в вічну, святу Любов,
що спроможні,
кришталевий струмок немов,
чистотою
наповняти людські серця.
Хай зі мною
завжди буде їх милість ця.

10.08.2017
Чернігів


                *   *   *

Любове моя, наче квіточка ти,
але не як гордий нарцис чи піон,
а пролісок — скромний, біленький, простий.
Любове моя, ти є ніжний бутон.

Тебе прикрашають твої пелюстки
і вдячності сльози на мокрих очах,
здивованість, захват і спокій такий,
який може знищити будь-який страх.

Із неба струмить кришталева вода.
І квіточка, ніби дитинка, росте...
Все просто в нас. Та простота — не біда.
Бо щастя — це дещо природне й просте.

14.03.2018
Чернігів


               *   *   *

Моїх бажань невинний плин,
що ллється гарним ароматом,
святкує дивовижне свято
свободи від усіх доктрин.

Стає мов танець кожний рух,
стає мов пісня кожна думка,
і більше штучні обладунки
не сковують мій вільний дух.

Розквітнули мої чуття
під бгакті-йогою поливом,
і я спокійна і щаслива
в долонях Бога і Життя.

10.07.2018
Чернігів


               *   *   *

Ми народжуємось і вмираєм,
змінюємось тілом та обличчям.
Нас лякають пеклом, манять раєм,
або в вічну порожнечу кличуть...

Безсумнівно, це все є важливе,
це є мудрість поколінь минулих.
Але душі лиш тоді щасливі,
коли ВЛАСНИЙ шлях в житті здобули.

Так побігти квапиться дитина
щонайшвидше власними ногами.
Хоч Одного Цілого частини,
мої любі друзі, всі ми з вами,

але кожний з нас є, безперечно,
унікальним і єдиним в світі.
«Йти чужим шляхом є небезпечно», —
учить Бог нас у Бгаґавад-Ґіті.

17.07.2018
Чернігів


Носила хустку. І палила свечі.
В земних поклонах спину прогибала.
Святе Письмо вивчала кожний вечір.
І плоть свою в суворості тримала.

Завжди до непритомності постила.
Завжди служила в храмі попри втому.
Допоки врешті-решт не зрозуміла,
що Бог усіх нас судить не по цьому.

Під хусткою пихатість, заздрість, злоба
людину так, як і без хустки, душать.
І від егоїстичності хвороби
обряди й догми не рятують душу.

Не релігійність нас єднає, Боже,
з Тобою, а любов лише й терпіння.
В житті нам відрізнити допоможуть
добро від зла не догми, а сумління.

Не щастя й мир, а ворожнечу й війни
несуть народам догматичні віри.
Святий — це добрий, а не релігійний!
Бо добрих не кусають навіть звірі!

04.09.2018, Чернігів
Альона Рух